Польське місто Лодзь подарувало світові талановиту художницю, ілюстратору та графіка Яніну Конарську. Художниця була срібною призеркою мистецьких змагань, які входили до складу сучасних Олімпійських ігор в перші роки їх існування. Найбільше визнання Конарській принесла серія її картин на спортивну тематику. Мисткиня поєднувала спортивні мотиви з зображенням природи, що робило її художні твори неповторними, пише lodzanka.eu. Наприкінці 70-х років XX століття Яніну Конарську було названо однією з найвидатніших представниць варшавської живописної школи XX ст..
Ранні роки життя
Яніна Конарська народилась 30 квітня 1900 року у польському місті Лодзь. Майбутня художниця походила з заможної родини єврейських фабрикантів. До обрання псевдоніму дівчина носила фамілію – Зейдеман.
Батьки дівчинки подбали про те, аби вона мала гарну освіту та виховання. Спочатку юна лодзянка навчалась у жіночій школі Казимири Кохановської у Варшаві. Наступною її сходинкою стали Національні педагогічні курси.
У 1918 році майбутня художниця обрала собі псевдонім – Конарська. Цікаво, що в цей час члени її родини переходили з юдаїзму в католицизм і обрали собі нове прізвище – Конерські.
У 1920 році під час польсько-радянської війни юна художниця працювала медсестрою в госпіталі Академічної Ліги і дбала про поранених солдат.
На початку 20-х років XX ст. Конарська з головою поринула у вивчення мистецтва. У 1919–1921 роках навчалася в Школі декоративного мистецтва Францішека Полковського та Ромуальда Ґутта. У 1921–1927 рр. навчалася у Варшавській школі образотворчого мистецтва у Кароля Тихого, вивчала графіку у польського художника, графіка Владислава Скочиляса. До слова, Конарська була улюбленою ученицею Скочиляса по класу графіки. Її першим успіхом у сфері графіки стала гран-прі на виставці декоративного мистецтва в Парижі.
Особисте життя
На початку 30-х років XX ст. художниця зустрічалася з польським поетом, уродженцем України Казімежем Вежинським. Однак у березні 1934 року Яніна Конарська вийшла заміж за поета і письменника Антонія Слонімського. Шлюб пари виявився щасливим. Дітей у подружжя не було.
Під час Другої світової війни Конарській та її чоловікові довелося емігрувати спочатку до Франції, а потім до Великої Британії. Після завершення війни пара повернулася до Польщі.
Ранній період творчості
У 1925 році талановита лодзянка разом з іншими учнями Владислава Скочиляса Тадеушем Цеслевським (син), Богною Краснодембською-Гардовською та Віткором Подоським – заснували варшавську Асоціацію польських графіків «Ryt». Метою Асоціації була організація графічних виставок якнайвищого рівня.
Конарська презентувала свої роботи на першій виставці Асоціації польських графіків в Салоні Чеслава Гарлінського в 1927 році, а через два роки – у відділі мистецтв на Загальній державній виставці. Там вона показала графічні роботи зі своєї релігійної серії під назвою «Святі покровителі» (св. Геновефа, св. Михайло, св. Йосип, св. Ісидор, св. Еразм, св. Марія Єгипетська, св. Петро Хрисолог). Ці твори створені під явним впливом гравюр на дереві та народного мистецтва Скочиляса. Однак незабаром Конарська відшукала власну, характерну лише їй мову фарби. Її візитівкою стали гравюри на дереві – ксилографії.
Роботи на спортивну тематику принесли найбільше визнання
Найбільше визнання Яніні Конарській принесла їй серія робіт на спортивну тематику. У 1932 році Конарська брала участь в мистецьких змаганнях, які входили до складу Олімпійських ігор впродовж 1912-1952 рр. Медалі вручалися за твори мистецтва, які були пов’язані зі спортивною тематикою.
За гравюру «Лижники» художниця здобула срібну медаль під час X Олімпійських ігор в Лос-Анджелесі. Сама Конарська пізніше згадувала, що її інтерес до спорту був викликаний не бажанням поборотися за медалі, а спостереженням за повсякденним життям людей:
«Мої ксилографії народжувалися не з думкою про олімпійські змагання. Я була у Бретані в 1928 році. Під час однієї з моїх прогулянок, я була вражена краєвидом з тенісним кортом, я зробила першу гравюру на дереві, яка, як виявилося пізніше, поклала початок серії «Спорт у пейзажі». Ця серія включає дві ксилографії, надіслані до Лос-Анджелеса: «Стадіон» і «Лижники».
Спортивні роботи Конарської – «Стадіон» (1932), «Теніс» (1930) і «Регати» (1928) – були кадрами з висоти пташиного польоту. Завдяки цьому мисткиня змогла показати не лише суперництво у футбольному чи тенісному матчах, а й відобразити атмосферу спортивного видовища, створену глядачами. Підхід до образу вболівальника, як частини спортивного дійства на той час не був поширеною темою в художньому мистецтві.
Серед найвідоміших творів Конарської на спортивну тематику: «Стрибки з трампліна» (1929), «Лижники» (1929) і «Лижі» (1931). У цих роботах художниця здійснила цікавий експеримент: роботи були стилізовані під японські гравюри на дереві.
Конарська поєднувала спортивні мотиви з зображеннями природи. У своїх графічних роботах вона розмістила похилі дерева без листя навколо футбольного стадіону та тенісного корту, бурхливий струмок під час зливи, засніжені схили гірського пейзажу на фоні похмурого неба. Її роботи на спортивну тематику майже завжди були осінніми чи зимовими. Наприклад, «Стадіон», «Теніс» і «Регата», створені восени, надають композиціям трохи темряви, не зовсім відповідаючи сонячній атмосфері літніх Олімпійських ігор.
Польський художник-графік, критик Тадеуш Цеславський-син писав, що спорт – це рух і повітря і Конарська змогла виразити це мовою мистецтва, без футуристичної екстравагантності.
Яніна Конарська була відомою також, як ілюстраторка. У 20-х роках XX століття Конарська вступила до польської поетичної групи – Скамандр. У художниці було чимало прихильників серед поетів та письменників – струнка блакитноока жінка, наділена талантом та інтелектом, викликала захоплення у творчих чоловіків.
Власне, серце Конарської і покорив творчий чоловік – поет та письменник Антоній Слонімський, за якого художниця вийшла заміж.
Співпраця Конарської зі «скамандритами» полягала в ілюструванні журналу, який видавала поетична група. Крім цього Яніна Конарська стала авторкою знаменитого портрету лодзького поета Юліана Тувіма, стилізованого під профіль Данте.
Життя під час та після еміграції
Як уже згадувалось вище, впродовж 1939-1947 років мисткиня була в еміграції. Спочатку Конарська разом зі Слонімським жила у Парижі. Після окупації Франції нацистською армією вони втекли до Лондона. В еміграції Конарська відійшла від графіки і почала малювати гуашшю. Вона малювала руїни, згорілі будинки, порожні вулиці. У її творчості 1940-х років зникають традиції Скочиляса та «Ryt», а на їх місці з’являється похмурий реалізм.
Після повернення до Польщі художниця назавжди оселилася у свого чоловіка у Варшаві. Вона покинула живопис і майже повністю присвятила себе родині, багато читала різноманітних книг. До рідного міста Лодзь мисткиня більше не навідувалась. Померла художниця 9 червня 1975 року у Варшаві. Жінку було поховано на Лісовому кладовищі в селі Ляски.
У 1977 році у Варшаві в Національному музеї відбулася посмертна виставка робіт талановитої художниці з Лодзі. Були представлені живописні та графічні роботи мисткині. Організатори виставки назвали Яніну Конарську однією з найвидатніших представниць варшавської живописної школи XX ст. та зазначили, що її роботи будуть високо оцінені майбутніми поколіннями.
Тож, місто Лодзь, безсумнівно, може пишатися своєю талановитою уродженкою та її внеском в художнє мистецтво.