Багатьом з нас доводилося чути відому фразу Джорджа Бернарда Шоу: «за кожним успішним чоловіком завжди є жінка, яка в нього вірила». Далі наша розповідь буде саме про таку жінку – Анну Шайблер.
Вона була вірним другом, опорою та надійним тилом своєму чоловікові фабриканту Каролю Шайблеру. Його, як відомо, називали «текстильним королем» Лодзі. Його бізнес-імперія зіграла величезну роль в тому, аби Лодзь стала промисловою столицею Королівства Польського, пише lodzanka.eu.
Походить з родини фабриканта
Анна Вернер народилася 22 листопада 1835 року у місті Озоркові, яке розташоване за 20 кілометрів на північ від Лодзі. Дівчинка була однією з дванадцяти дітей Вільгельма Вернера – власника цукроварні та фарбувального заводу.
Про дитинство та юність Анни Вернер відомо небагато. Анна отримала хороше виховання, добре володіла польською та німецькою мовами, оскільки її родина походила з Саксонії. Також Анна проявляла великий інтерес до польської літератури, а ще була глибоко віруючою людиною. Саме тому пізніше уже, бувши у шлюбі, жінка не шкодувала грошей на побудову храмів.
Варто зазначити, що Анна Вернер з дитинства не знала, що таке бідність – вона виросла у достатку. Її батько Вільгельм Вернер завчасно подбав, аби донька мала велике придане.
У тіні відомого чоловіка
16 вересня 1854 року 19-річна Анна Вернер виходить заміж за фабриканта з Лодзі Кароля Шайблера. Кароль був на 15 років старший за свою дружину. Він був вихідцем з Німеччини і переїхав до Королівства Польського в 40-х роках XIX століття. Оселився Шайблер в Озоркові, де народилася його кохана. Тут він певний час працював на текстильній фабриці свого дядька Фрідріха Шльоссера. Згодом після смерті Шльоссера Кароль став комерційним директором його фабрики. Також незабаром він придбав ділянку землі у Лодзі, де разом з товаришем Юліусом Шварцом, почали будувати машинобудівний завод.
До слова, Анна Вернер була племінницею Фрідріха Шльоссера, тому наречені були родичами. Однак у ті часи такі шлюби не були рідкістю і тим більше нікого не дивували.
Невідомо, чи вдалося б Шайблеру створити справжнісіньку текстильну бізнес-імперію, якби не придане коханої. Воно становило 60% майна молодої пари. Завдяки статкам своєї дружини Кароль, передбачаючи кризу на ринку бавовни через Громадянську війну у США, вчасно зробив величезні запаси цієї сировини. Таким чином, фабрикант мав змогу виробляти тканини, незважаючи на брак поставок. Крім цього, він продавав бавовну зі своїх складів іншим виробникам, перед цим піднявши ціни втричі.
У 60-70-ті роки XIX століття за Каролем Шайблером закріпилося прізвисько «текстильний король». А його найвідомішим дітищем був виробний комплекс у Ксенжи Млин.
Та повернімося до Анни. Чи справді вона була у тіні свого відомого та заможного чоловіка? Здебільшого так, адже на той час жінці відводилася роль берегині сімейного добробуту. Лише одиниці серед жінок брали активну участь у суспільно-політичному житті міст та країни.
Анна Шайблер у шлюбі з Каролем народила вісьмох дітей: Матильду-Зофію, Аделу-Марію, Емму-Пауліну, Карла-Вільгельма, Леопольда, Еміля та Фелікса. На жаль, двоє синів пари – Леопольд та Фелікс померли у 7 та 8 років відповідно.
Пані Шайблер була вірним другом своєму чоловікові, дбайливою і дещо суворою матір’ю для своїх дітей. У численних джерелах також описана зовнішність цієї жінки. Зазначається, що вона мала грубі риси обличчя та суворий погляд. Втім, як-то кажуть, зовнішність буває оманливою, адже за суворим поглядом Анни Шайблер ховалося багато її добрих справ, що йшли від серця.
Добрі справи Анни Шайблер
У 1860-х роках дружина Кароля Шайблера профінансувала створення саду навколо їх родинного палацу. Згодом цей сад став частиною парку Здруліска – найстарішого парку у Лодзі.
Більшість своїх благодійних справ Анна Шайблер зробила після смерті чоловіка. Кароль Шайблер помер у 1881 році. Анна пережила свого чоловіка на 40 років. Після смерті Кароля Анна стала головним акціонером акціонерного товариства «Manufaktur Bawełnianych Karola Scheiblera». Попри те, що жінка фактично стала керівницею акціонерного товариства, на зборах її часто представляв один із синів.
У 1884 році Анна Шайблер профінансувала будівництво лікарні на території фабричного комплексу свого покійного чоловіка. Ця лікарня, передусім, працювала для робітників та членів їх родин.
У 1888 році за вказівкою Анни Шайблер на Старому кладовищі у Лодзі було збудовано каплицю-мавзолей. Цей витвір цвинтарної архітектури став родинною каплицею Шайблерів. Тут було перепоховано останки самого Кароля Шайблера, а також поховано двох його малолітніх синів та згодом саму Анну Шайблер.
Крім згаданих вище благодійних справ, у 1912 році вдова Шайблера заснувала притулок для дітей робітників. А у 1920 році створила благодійний фонд, який мав на меті надавати допомогу людям, які втратили працездатність, вдовам, сиротам, людям, які перебували у скрутному становищі.
Також з ініціативи Анни було профінансовано будівництво шести церков у Лодзі. Причому, серед них був і католицький собор, і євангелічна та православні церкви. Крім цього, вона вклала значні кошти у будівництво кам’яниці у Варшаві, яка певний час слугувала складом тканин.
У вільний від сімейних та суспільних обов’язків час Анна Шайблер займалася садівництвом. Вона самостійно вирощувала екзотичні рослини.
Померла видатна меценатка з Лодзі 6 січня 1921 року. Як уже згадувалося, поховали Анну Шайблер поруч з чоловіком на Старому кладовищі. Тут також знайшли вічний спочинок й інші представники родини Шайблерів.
Анна Шайблер назавжди залишила слід в історії Лодзі. І не лише тому, що була найбагатшою та найвпливовішою жінкою міста в XIX столітті, а, передусім, завдяки своїм добрим справам.