В історії Лодзі є чимало жінок, які залишили помітний слід у мистецтві, освіті, політиці, благодійності, моді тощо. Гелена Кієнська одна із таких жінок. Вона присвятила своє життя улюбленій справі – музиці та педагогіці. Ця жінка виховала не одне покоління талановитих музикантів та виконавців.
І хоч сучасна Музична академія у Лодзі не носить ім’я Гелени Кієнської, все ж саме вона доклала чимало зусиль, аби поява цього навчального закладу стала можливою. Далі на сторінках lodzanka.eu більше про життя відомої та шанованої лодзянки.
Присвятила себе музиці та педагогіці
Народилася майбутня піаністка та педагогиня Гелена Кієнська 29 вересня 1880 року у місті Лодзь. Її батьками були Алойзі Кієнський та Зенобія, уроджена Мацятович.
Любов до музики у маленької Гелени проявилася ще у ранньому дитинстві. Дівчина навчалася гри на піаніно у Генрика Мельцера-Щавінського – піаніста, композитора та педагога.
У 1912 році Гелена Кієнська придбала музичну школу у Лодзі у Марії Бояновської. Судячи з цього факту з біографії Кієнської, можемо зробити висновок, що родина піаністки жила в достатку.
Школа Бояновської, яку придбала Кієнська, розпочала свою роботу у 1903 році. Тут викладали курси гри на фортепіано видатні композитори: Алойзі Дворжачек, Тадеуш Йотейко та Зигмунт Носковський.
Під керівництвом Гелени Кієнської придбана музична школа зазнала певної реорганізації та стала відомою у місті. Зокрема, у 1917 році заклад став називатися Середньою музичною школою, а з 1922 року – Музичною консерваторією імені Гелени Кієнської.
Чимало лодзян мріяли, аби їх діти вивчали музику саме у навчальному закладі Кієнської, адже він мав хорошу репутацію. І це не дивно, адже Гелена вкладала всю свою душу та всі зусилля в дітище під назвою музична школа.
Заклад мав широку навчальну програму, тут працювали відомі педагоги та музиканти. Серед них, зокрема, піаністи Егон Петрі, Юзеф Турчинський, скрипаль Альфред Вількомірський, віолончеліст Казімєж Вількомірський, композитори Ян Маклакевич, Казімеж Сікорський та інші.
До слова, пані Гелена дозволяла за часткову оплату, або ж і зовсім безкоштовно навчатися у своїй школі дітям робітників.
Навчальному закладу Гелени Кієнської вдалося продовжувати роботу, попри Першу світову війну. Заклад не лише працював, а й розвивався – власниця школи постійно оновлювала музичні інструменти, а також розширювала бібліотечний фонд.
23 квітня 1924 року у житті Гелени Кієнської відбулася щаслива подія. Цього дня вона вийшла заміж за Антонія Добкевича. Він був музикантом та педагогом родом з України. Пара разом мешкала та працювала у Лодзі.
Початок Другої світової війни спричинив повний занепад культурного життя у Лодзі. У грудні 1939 року німецькі окупанти закрили консерваторію Кієнської, а музичні інструменти та книги перевезли в палац Кароля Познанського. У цьому приміщенні окупанти відкрили музичну школу для німецької молоді, яка профункціонувала до кінця 1944 року.
В умовах німецької окупації Гелена Кієнська не могла працювати у своїй школі, тому вона вирішила вести свою діяльність таємно. Навіть у такі складні часи ця жінка прищеплювала майбутньому поколінню любов до музики.
Після Другої світової війни
Після завершення Другої світової війни Кієнська, заручившись підтримкою свого чоловіка, прагнула відновити діяльність своєї консерваторії. Однак на заваді стала нова влада. Як відомо, після звільнення Польщі від німецької окупації, країна потрапила у сферу впливу Радянського Союзу. До влади прийшли комуністи, які, серед іншого, націоналізовували приватне майно. Так сталося і з музичною консерваторією Гелени Кієнської.
Проте відомій лодзянці запропонували посаду проректора в націоналізованій консерваторії. Жінка погодилася, оскільки не могла просто так залишити справу всього свого життя. Ректором консерваторії призначили Казімєжа Вількомірського. Заняття в музичній академії розпочалися 24 березня 1945 року.
27 серпня 1956 року Гелена Кієнська втратила свого коханого чоловіка. Його поховали на католицькій частині Старого кладовища у Лодзі.
Сама ж Кієнська прожила 82 роки і працювала допоки мала сили та наснагу. Жінка удостоєна нагороди Золотий Хрест Заслуги, а також Ордена Відродження Польщі.
Померла видатна лодзянка 15 липня 1962 року. Жінку поховали на Старому кладовищі у Лодзі.