Кожен народ має свої традиції та звичаї, пов’язані з різноманітними обрядами та суспільними подіями. У Польщі багато років існують власні традиції проведення тих чи інших обрядів, серед яких одним з найголовніших та найромантичніших вважається обряд весілля.
Загалом, практично всі польські регіони мають головні національні особливості проведення весілля. Відрізняються лише деякими окремими деталями, які пов’язані з тими чи іншими особливостями розвитку певного регіону. Так і в Лодзькому воєводстві, пише lodzanka.eu.
Якими були традиції лодзького весілля, чим вони особливі та інші цікаві факти про них – читайте у матеріалі нижче.
Головні весільні традиції Лодзького воєводства: що відбувалося до весілля?
Перед тим, як пов’язати свої життя шлюбом, молодята неодмінно повинні були пройти декілька ключових етапів. Вони мали сакральне значення і були обов’язковими у минулому – щоправда, з часом все змінилося, і у сучасності уже мало-хто дотримується звичаїв своїх пращурів.
Пари з’єднувалися через обряд сватання та оглядин. Тільки після цього пара могла заручитися та розпочинати підготовку до головного – весілля. Етапи до весілля повинні були відбуватися навіть тоді, коли батьки молодят проживали в одному селі Лодзького воєводства. Сватання відбувалися у будь-якому випадку – це були свого роду “розвідини”, коли благонадійність нареченої перевіряв староста, який представляв інтереси нареченого.
Таке ж робили батьки нареченої – вони також перевіряли нареченого, відправляючи перед весіллям свого представника. Його завданням було перевірити, наскільки заможний та відповідальний наречений.
Весілля у Лодзі у минулому: головні звичаї
Після усіх проведених “перевірок” нарешті відбувалося весілля. Тут існувало чимало традицій та звичай, обов’язкових елементів, без яких неможливо було уявити собі весільний обряд в Лодзі у минулому.
Одним з важливих елементів весільного святкування був так званий “ковпак”, який завершувався танцем нареченої із заміжніми жінками. Завданням нареченого було вивести кохану з кола.
Після вінчання цікавою традицією було урочисте проведення молодої до хати свекра – таким був звичай. У наші дні така практика вже відійшла у минуле – це пов’язано з розвитком суспільства та прагненням молодят якомога швидше поринути у самостійне життя без батьківського покрову.
Також поширеним звичаєм було розплітання кіс молодої. Це робили свати нареченого. Такий обряд теж мав важливе сакральне значення – це символізувало прощання молодої з безтурботним життям та свободою. Як правило, це був дуже зворушливий процес, під час якого гості плакали. Також є дані про те, що в минулому нареченим під час цього обряду навіть обрізали коси.
Серед старих звичаїв – пригощання молодят хлібом, благословення батьків. Без батьківського благословення не можна було вступати у шлюб, ця традиція збереглася і до наших днів.
У наші дні святковий “екіпаж” (транспорт, на якому молодята їхали на вінчання) прикрашають різноманітними весільними елементами. Так було і в минулому, щоправда, у той час прикраси на автомобілі були не настільки барвистими.
Якщо у наші дні після вінчання молодята у Лодзі їдуть у заздалегідь орендований заклад, щоб розпочати святкування, то в минулому існували дещо інші традиції. Так, молодята їхали у дім до нареченої, де й відбувалися усі веселощі. У минулому все прикрашали та готували самостійно. Готували багату та пишну їжу, а також купували багато алкоголю. Як і в Україні та багатьох інших слов’янських країнах, під час застілля молодятам гукали “Гірко!” – так гукають і у наші дні.