Кохання, напевно, найсильніше почуття, яке здатне виникати у людини. Воно змушує серця битися частіше, а ще надихає та окриляє. Саме взаємне кохання є основою, міцним фундаментом для створення сім’ї. Далі наша розповідь про любовний союз Ґустава Геєра та Гелени Вейль – промисловців, людей, які належали до верхівки Лодзі у XIX столітті, пише lodzanka.eu.
Обоє із заможних родин
Ґустав-Адольф Геєр був сином відомого промисловця, одного з піонерів розвитку текстильної промисловості у Лодзі Людвіка Геєра. Він народився 26 січня 1844 року. Як відомо, Людвік Геєр був власником славнозвісної Білої фабрики, на якій свого часу було встановлено перший паровий двигун у Королівстві Польському. Людвік Геєр мав дев’ятеро дітей, серед яких і згаданий Ґустав-Адольф.
Ґустав навчався у Реальній школі в рідному місті, після чого пройшов практику в англійському банку Fridrich Huth. Після смерті батька у 1869 році він очолив його компанію, яка тоді перебувала далеко в не найкращому стані. Ще за свого життя Геєр-старший здав в оренду свою фабрику берлінському банкіру Бернарду Гінзбергу, оскільки підприємство перебувало на межі банкротства. Тому до 1878 року Ґуставу Геєру доводилося керувати успадкованою фабрикою спільно зі згаданим берлінським банкіром.
Що ж відомо про Гелену Вейль – майбутню дружину Ґустава Геєра? Народилася Гелена 27 жовтня 1855 року в Скечневі у заможній родині Фридерика Вільгельма Вейла. Гелена була однією з тринадцятьох дітей у сім’ї. Дівчинка отримала хорошу домашню освіту та виховання. Пізніше у своєму щоденнику Гелена пригадувала, що її батько був до своїх дітей суворим і добрим водночас.
«Мій батько був дуже добрим до нас, але надзвичайно суворим і ми його боялися. Ми ніколи б не посміли йому припасти до шиї, так як це роблять наші діти», – пригадувала Вейль.
Нерозділене кохання стало взаємним
Ґустав Геєр познайомився зі своєю майбутньою дружиною на весіллі свого старшого брата Ришарда. Цікаво, що Ришард Геєр взяв собі за дружину старшу сестру Гелени Вейль – Ольгу.
Гелена закохалася у старшого на 11 років Ґустава з першого погляду. У своєму щоденнику вона пізніше пригадувала, що відчула, коли побачила молодого фабриканта вперше.
«Це було, наче грім серед ясного неба. Я сказала собі: він або ніхто. Я стояла, наче паралізована і не могла поворухнутися. Відчула, наче хтось встромив мені ніж у серце», – писала Гелена
Довгі місяці дівчина страждала від нерозділеного кохання, оскільки Ґустав не проявляв до неї жодної уваги. Гелені доводилося приховувати свої нерозділені почуття до Ґустава від усіх навколо. Схоже, дівчина навіть впала в депресію, адже могла годинами лежати на ліжку. Батьки навіть думали, що їх донька захворіла.
Переломним моментом стало хрещення первістка Ольги та Ришарда. Як сестра, Гелена, звісно, не могла пропустити цю подію. На хрещенні також був присутній і Ґустав. Ба навіть більше, Гелена та Ґустав того вечора сиділи поруч за одним столом. Весь вечір молодий фабрикант люб’язно спілкувався з дівчиною. А коли підвівся з-за столу, то поцілував їй руку та тепло обійняв.
Ще одна подія, яка назавжди залишилася в серці Гелени – це урочистий бал, який відбувся у відомого підприємця Кароля Шльоссера в Озоркові. Цей бал відбувся у січні 1873 року. Гелена пригадувала той вечір, як один із найщасливіших у житті, адже той, кого вона кохала вже не перший рік нарешті по-справжньому звернув на неї увагу. Весь вечір Ґустав танцював лише з Геленою.
Так між молодими людьми зародилися взаємні почуття. Влітку 1873 року Ґустав запропонував Гелені руку і серце, а в листопаді того ж року закохані одружилися.
Сімейне життя
Після весілля пара оселилася у Лодзі на вулиці Пьотрковській, 280. У цей період Ґустав Геєр багато працював, щоб підняти на ноги успадковану від батька фабрику. Труднощів молодій родині додавав конфлікт, який спалахнув між Ґуставом та його братами навколо керівництва компанією. Брати та сестри Ґустава заздрили йому, що він займав таке високе положення. Врегулювати конфлікт вдалося лише після заснування акціонерного товариства бавовняної фабрики «Ludwik Geyer» у 1886 році, президентом якої став Ґустав. Під його керівництвом фабрика не лише вийшла з кризи, а й стала провідною компанією в Королівстві Польському.
У 1888 році чоловік Гелени заснував у Лодзі сучасну фабрику мережив і штор. Спочатку вона працювала на площі Реймонта, а згодом приміщення фабрики переїхало на вулицю Пьотрковську, 278.
Ґустав Геєр також входив до складу членів правління банку Handlowego в Лодзі. Він також був одним із співзасновників Громадського комітету, який відповідав за будівництво водопровідних і каналізаційних споруд у Лодзі.
Ґустав та Гелена Геєри жили в достатку завдяки прибутку, який приносив сімейний бізнес та фабрика мережива і штор. У своїх спогадах Гелена завжди з ніжністю та любов’ю відгукувалася про свого чоловіка. Вона називала його: «мій коханий чоловік, наймиліший, коханий і добрий».
У подружжя було дев’ятеро дітей. Спочатку доля дарувала їм лише доньок: Марію, Зофію, Стефанію, Гелену, Ванду, Яніну, Емілію. На жаль, Стефанія померла при народженні, а Зофія померла у 5-річному віці – дівчинка випала з карети прямо під час руху. Ця трагедія дуже підкосила Гелену – жінка на певний час впала в депресію. Проте у 1886 році доля посміхнулася подружжю Геєрів – у них народився перший синочок Ґустав-Вільгельм, а через два роки ще один син Роберт.
Втрата
Ведення бізнесу в умовах жорсткої конкуренції, а також конфлікти з братами сильно підкосили здоров’я Ґустава Геєра, який, зазвичай, спокійно переносив всі негаразди та не мав запального характеру. Хвороба почала швидко прогресувати.
У найважчі хвилини Гелена завжди була поруч з коханим чоловіком, намагаючись полегшити його страждання. Вона супроводжувала його на лікування до Німеччини, однак воно не допомогло. У листопаді 1893 року Ґустав Геєр помер у рідній Лодзі. Для Гелени це була непоправна втрата. Ось як вона описала той трагічний день у своїх спогадах:
«В одну мить моє велике щастя було втрачено одним ударом. Тепер я залишилася сама з дітьми. Мій величезний біль був невимовний. Я не могла взяти себе в руки, я впала в глибоку меланхолію, я не могла нічого їсти, ніде не могла віднайти спокою… Страшно, коли двоє коханих та вірних очей закриваються назавжди».
Після смерті чоловіка Гелена взяла на себе управління фабрикою мережива. Згодом у веденні бізнесу їй почав допомагати один із зятів Владислав Геттліх. Гелена більше не виходила заміж, хоча вона була заможною 38-річною жінкою, і охочих взяти шлюб з нею не бракувало. Решту життя Гелена провела в самотності, присвячуючи свою увагу дітям.
Щоденник
У 1914 році, у віці майже 60 років Гелена Геєр, почала вести щоденник. У ньому жінка записувала свої спогади та роздуми. Ці мемуари вона вирішила залишити своїм нащадкам.
Спогади Гелени Геєр є цінним надбанням для істориків. Оскільки ці нотатки є свідченням минулої епохи. Вони чудово відтворюють атмосферу кінця XIX століття, а також тих стрімких змін, які відбувалися на зламі століть. У своїх записах Гелена відтворила своє дитинство, юність, розповіла про стосунки з батьками. Чільне місце у щоденнику жінки, звісно, посідають спогади про чоловіка.
У 2019 році щоденник Гелени Геєр у вигляді експоната був представлений у Центральному музеї текстилю. Цінний родинний блокнот передала історикам нащадок роду Геєрів, онука Гелени – Аґнєшка.