Лодзь – місто, де народилося чимало славетних поляків, які прославили не тільки свою маленьку батьківщину, а й всю країну далеко за її межами. Серед них левова частка талановитих у різних сферах жінок, пише сайт lodzanka.eu.
На жаль, через десятиліття чимало імен видатних уродженок Лодзі стали відбувати у забуття. Редакція нашого сайту вирішила нагадати читачам деякі забуті імена відомих міщанок минулого у матеріалі нижче.
Ірена Вейс
Ірена Вейс – видатна польська художниця та вітражистка минулого, яка народилася у Лодзі у 1888-му році. Освіту здобувала у Варшавській школі витончених мистецтв під керівництвом видатних діячів мистецтва та культури, таких як Ксаверій Дуніковський – знаменитий польський скульптор та живописець. Саме під патронатом своїх перших викладачів Ірена Вейс сформувалася як художниця та обрала власний творчий світогляд.
На цьому здобувати художню освіту Ірена Вейс не планувала зупинятися. Далі у її житті було навчання вже на приватних курсах художника Войцеха Вейса, який, за іронією долі, згодом став її чоловіком.
Свої роботи Ірена Вейс вирішила творити під псевдонімом – це жінка придумала для того, щоб суспільство не плутало її роботи з роботами її чоловіка, який також створював чудові полотна. Її роботи мистецтвознавці впізнавали за псевдонімом “Анері”.
1913-го року Ірені Вейс пощастило відвідати Венецію, яка вже тоді була чудовою мальовничою місциною для романтики та дозвілля. Повернувшись на батьківщину, жінка взялася творити і намалювала низку пейзажів під сильними емоціями та враженнями від подорожі.
В основному, у творчому доробку Ірени Вейс були пейзажі, портрети та натюрморти. Її стиль уважний глядач може легко впізнати з-поміж інших – вона завжди використовувала “живі” та насичені кольори та відтінки.
Яніна Конарська
Наступне забуте ім’я Лодзі – видатна польська художниця та скульптор Яніна Конарська, яка походила з єврейської родини Зейдеман, польських фабрикантів. Будучи родом із доволі заможної сім’ї, Яніна Конарська мала гарні можливості для навчання – батьки відправили її до престижної жіночої школи Казимири Кохановської, яка діяла у Варшаві.
Згодом Яніна Конарська здобувала освіту на Національних педагогічних курсах. Після цього їй пощастило потрапити до Школи витончених мистецтв, де жінка відвідувала курси живопису, графіки, та скульптури.
Цікавий факт з біографії художниці: прізвище-псевдонім Конарська жінка взяла у 1918-му році. Сприяло цьому те, що члени її сім’ї у той час якраз переходили з юдаїзму у католицизм та змінювали прізвище.
Дуже успішним для творчої кар’єри Яніни Конарської був період Другої Речі Посполитої – тоді вона організувала декілька важливих художніх виставок, згодом стала лауреатом Міжнародної художньої виставки на міжнародних змаганнях з графіки. Деякі її роботи досягли навіть комерційного успіху.
У 1934-му році Яніна Конарська вийшла заміж – її обранцем став також творчий чоловік, поет та письменник Антоній Сломінський. Як свідчать факти з історії, шлюб був щасливим, однак після одруження художниця вирішила поступово відійти від творчості та присвятила подальше життя сім’ї.
Лена Амшель
Лена Амшель – видатна польська танцівниця та актриса кіно, яка походила з єврейської родини польського промисловця. Лена змалку відчувала, що її життєве покликання – це сцена та виступи. У пошуках можливостей, щоб продемонструвати себе у цьому напрямку, дівчина переїхала до Німеччини, спершу у Дрезден, згодом дісталася і до столиці. Там тривалий час перебувала у пошуку зв’язків з тогочасними майстрами театру, естради та кіно.
З 1917-го року стартувала її творча кар’єра – спершу вона почала працювати танцівницею у консерваторії. Та цього для Лени Амшель було замало – згодом вона переїхала до Відня, де розпочала свою кар’єру у кіно.
Впродовж 1917-1918-х років Лена Амшель знімалася у кількох німих стрічках – таких як “Дворянське знайомство Олени”, “Пінсельпуці спричиняє пустощі та одружується” та “Рендевузельт для чищення щіток”. Паралельно талановита уродженка Лодзі не забувала і про свої танцювальні здібності – не маючи належної освіти, їй вдавалося виступати на німецьких та австрійських сценах.
Далі були і інші ролі у низці стрічок. Останньою була роль у фільмі “Всемогутній долар” у 1923-му році.
Лена Амшель трагічно загинула під час ДТП разом зі своєю подругою – у 1929-му році вони потрапили у дорожню пригоду і машина загорілася разом з пасажирами.
Софія Налепинська-Бойчук
Софія Налепинська-Бойчук – ще одна видатна уродженка Лодзі, талановита польська художниця минулого, яка тривалий час жила та творила в Україні, була однією з учасниць “Розстріляного відродження”.
Народилася Софія Налепинська-Бойчук у 1884-му році у сім’ї поляка, який мав французьке походження. Навчалася майбутня художниця у мистецькій школі у Петербурзі, згодом продовжила здобувати освіту у студії Холоші у Мюнхені. На цьому теж її мистецька освіта не зупинилася – далі було навчання в паризькій Академії Рансона у 1909-му році.
Творила мисткиня переважно у стилі темперного живопису та фрески, також їй чудово вдавалася техніка гравюри на дереві. Разом з художньою діяльністю, Софія Налепинська-Бойчук працювала і як педагог – навчала юні таланти у Київському художньому інституті та Миргородській художній школі.
1925-го року художниця стала членом Асоціації революційного мистецтва України. У її доробку також низка ілюстрацій до українських та закордонних книг, а також нереалізований проєкт паперових грошей у часі української революції.
Єва Адамська
Наступне забуте жіноче ім’я Лодзі – Єва Барбара Адамська, польська акторка театру та кіно, а також зірка польського телебачення.
Народилася у Лодзі у 1949-му році, там же і навчалася та працювала. Спершу це біла місцева загальноосвітня школа, згодом – акторський факультет у знаменитій кіношколі, яка також діє у Лодзі. Акторська школа допомогла Єві Адамській розкрити свій талант і ще до завершення акторського факультету вона дебютувала.
Перша роль акторки – роль Ісі у постановці “Весілля” Станіслава Висляновського, яку ставили на сцені театру імені Стефана Ярача у Лодзі. Це відбулося у1969-му році. Далі вона працювала у театрі Торуні та театрі Лодзінського краю.
Блискучий успіх на театральній сцені відкрив їй дорогу у кіно. Вона знялася у кількох культових фільмах, таких як “Убити чорну вівцю”, “Надзвичайно спокійна людина”, “Кар’єра Нікодема Дизми”.
Марія Бабіцька-Захертова
Марія Бабіцька-Захертова – видатна польська медсестра, президентка Польської асоціації професійних медсестер та член ZWZ-AK.
Народилася Марія у родині магістра фармації та вчительки, спершу починала свою кар’єру як вчителька, однак під час Першої світової війни почала працювати медсестрою. Спершу – на Головному вокзалі Варшавсько-Віденської залізниці, потім – у санітарному поїзді. Згодом її перевали у санітарний відділ Генерального штабу, ще пізніше – в Уяздовський шпиталь.
Потім були світлі сторінки життя – Марія Бабіцька-Захертова отримала стипендію та поїхала на стажування до Канади та США. Згодом повернулася додому та була прийнята на роботу у міністерстві.
Проте ім’я Марії Бабіцької-Захертової полякам відоме не через її медичні заслуги, а за її милосердя. Під час Другої світової війни вона працювала у лікарні Дитятка Ісуса, а потім працювала у підпіллі у збройних силах країни. Тут вона готувала медсестер (кваліфікованих рук бракувало у той час) та переховувала разом з чоловіком євреїв, яких вивезли із концтаборів.
Обірвалося життя відомої мешканки Лодзі також трагічно – її разом з чоловіком розстріляли під час Варшавського повстання.