У тіні свого брата: історія лодзької поетеси Ірени Тувім

З ранніх років вона жила у тіні свого старшого брата, відомого лодзького поета – Юліана Тувіма. Авторству Ірени Тувім належить смілива жіноча поезія. У міжвоєнні роки вона видала поетичні збірки: «24 вірші», «Щасливе кохання», «Листи». Однак найбільшу популярність Ірені Тувім приніс переклад на польську мову дитячої книжки «Вінні-Пух та всі-всі-всі» англійського письменника Алана Александера Мілна. Та все ж попри свій літературний та перекладацький доробок Ірена Тувім несправедливо залишалася менш відомою, аніж її брат, пише lodzanka.eu.

Життєпис Ірени Тувім

Майбутня поетеса та перекладачка Ірена Тувім народилася 9 січня 1872 року у польському місті Лодзь в родині асимільованих євреїв. Її батько Ізидор працював бухгалтером у відділенні Азово-Донського комерційного банку. Пізніше у своїх спогадах про дитинство Ірена писала, що її батьки були дуже різними за темпераментом. З одного боку, постійно стурбована мати Аделя, яка говорила своїй доньці, що та «я найгірша дитина, яку вона коли-небудь бачила, і що таку дівчинку чекає лиха доля». Мати постійно прагнула іншого, кращого життя, а з іншого боку, батько: бухгалтер, домосід, захоплений мовами та Парижем, у якому він бував, коли був молодий.

Ірена Тувім – молодша сестра відомого лодзького поета Юліана Тувіма. Активну літературну діяльність Ірена Тувім розпочала у міжвоєнні роки. У червні 1922 року вона вийшла заміж за літературознавця Стефана Напірського. Того ж року лодзянка перейшла в католицизм.

Потім вона разом із чоловіком переїхала до Варшави і тоді ж приєдналася до літературної групи «Скамандер», одним із головних учасників якої, був її брат Юліан Тувім.

Наприкінці 1920-х років вона познайомилася з юристом Юліаном Ставінським, заради якого поетеса пізніше залишила Стефана Напірського. На початку 1930-х років разом з Юліаном Ставінським Ірена Тувім переїздить до Острува-Мазовецького. В цьому місті 12 червня 1935 року пара офіційно укладає шлюб. З 1937 року до початку Другої світової війни подружжя жило у Варшаві, де Юліан Ставінський працював адвокатом.

Початок війни змусив подружжя емігрувати спочатку до Франції, а потім до Великобританії. У лютому 1945 року разом із чоловіком переїхала до Канади й оселилася в Торонто. Після закінчення Другої світової війни Тувім спочатку переїхала до США, де її чоловік працював аташе в польському посольстві польського комуністичного уряду. У лютому 1947 року повернулася з чоловіком до Польщі. Поверненню Ірени Тувім на Батьківщину значно посприяв її брат Юліан Тувім, який хотів, щоб всі найближчі родичі були присутні на похоронах їх матері. Сама ж Ірена Тувім вагалася через побоювання комуністичної влади Польщі та антисемітизм.

Поезія та перекладацький доробок відомої лодзянки

І Ірена, і Юліан Тувіми мали літературний талант. Щоправда, Юліан Тувім був більш відомим у літературних колах Польщі. Ірена Тувім заявила про себе, як поетеса у 20-30-ті роки XX століття. Тоді лодзянка видала три поетичні збірки: «24 вірші» (1921), «Листи» (1926) і «Щасливе кохання» (1930).

Дослідниця біографії та творчості Ірени Тувім Анна Августиняк зазначає, що у своїх віршах поетеса виходила за межі класичної суворості, показуючи тіло жінки, її переживання, бажання і біль. Можливо, через це, на думку, Анни Августиняк, поезія Ірени Тувім не набула широкого розголосу.

У 30-х роках XX століття Ірена Тувім почала активно перекладати з німецької, російської та англійської мов на польську мову. Лодзянка перекладала переважно літературу для дітей та підлітків. Серед її перекладацьких досягнень такі, як «Хатина дядька Тома» Гаррієт Бічер-Стоу та твори Оскара Уайльда та Кетрін Менсфілд. Проте в історію польської культури Ірена Тувім увійшла як «мама Вінні-Пуха». Саме їй належить польський переклад відомої дитячої книжки «Вінні-Пух та всі-всі-всі» англійського письменника Алана Александера Мілна.

Під час Другої світової війни та в повоєнні роки Ірена Тувім продовжувала писати та перекладати. В її літературному доробку почали з’являтися оповідання. Зокрема у воєнні роки в альманасі «Країна дитинства» вона опублікувала оповідання-спогади про своє дитинство в Лодзі. У 1956 році вона опублікувала збірку оповідань «Пори року у Лодзі», які отримали схвальні відгуки критиків, а в 1958 році – збірку  «Вибраних віршів». Останні роки свого життя Ірена Тувім присвячувала переважно перекладу.

Померла поетеса та перекладачка 7 грудня 1987 року у Варшаві.

.,.,.,.