Все змінюється у світі – технології та розвиток суспільства не стоять на місці, а шукають все нові засоби та перспективи, на фоні чого змінюються і повсякденні речі – наприклад, одяг. Так, якщо звична мода для мешканців Лодзі є нормою у наш час, то з початком двадцятого століття сучасний одяг викликав би у людей зовсім іншу реакцію та емоції, розповідає сайт lodzanka.eu.
Якою була мода минулого, що найчастіше вдягали та де купували одяг у Лодзі – читайте у матеріалі нижче.
Мода як відображення індустріального міста
На зламі дев’ятнадцятого – на початку двадцятого століть місто Лодзь активно розвивалося в індустріальному руслі. Саме на цей період припадає будівництво у місті численних фабрик та підприємств, а також їх розквіт та найчисельніше виробництво.
Така індустріалізація Лодзі впливала і на повсякденне життя мешканців міста. В першу чергу, це стосувалося одягу міщан – у той час вважалося, що одяг мав відображати соціальне становище людини. Наприклад, якщо йшлося про місцевого фабриканта того часу, то в його розпорядженні мало бути бодай кілька костюмів, призначених для різних ситуацій, – ділових зустрічей, світських вечірок та бесід тощо.
Індустріалізація та поширення модних тенденцій у світі, а також потреба заможних мешканців відповідно одягатися спричинили появу в місті на початку двадцятого століття перших кравецьких майстерень та будинків мод. Левова частка з них відкривалася у самому серці Лодзі – вулиці Пьотрковській, найбільш гамірній та людній частині міста.
Де купували одяг міщани на початку двадцятого століття?
На зламі дев’ятнадцятого – на початку двадцятого століть заможні пані, які були, переважно, дружинами лодзьких фабрикантів, також дбали про свій зовнішній вигляд, аби гідно виглядати поруч з успішними чоловіками. Звісно, задля задоволення їхніх потреб у місті працювали магазини з одягом, однак тодішні лодзянки не надто довіряли міським торговцям.
Так з’явилася своєрідна тенденція у місті, коли міщанки не надають перевагу місцевим магазинам, а їздили за новинками у світі моди до Варшави. Саме сюди приїжджали головні стильні новинки французької моди. Часто пані їздили туди у пошуках гарних речей навіть тоді, коли потрібні були лише рукавички.
Чому склалася така тенденція серед мешканок Лодзі? Справа в тому, що французька мода на той час вважалася еталоном моди у світі, а переважна більшість польської преси рекламувала її, заохочуючи тим самим заможних панянок купувати одяг та модні аксесуари саме у магазинах, де продавали французькі зразки. Для того, щоб одягнути на себе кращі новинки зі світу французької моди, потрібно було ретельно готуватися. Мода того часу вимагала від жінок тонкої талії, тому доводилося носити корсети, голодувати та робити різноманітні масажі. На щастя, мода на шкідливі для жіночого здоров’я корсети (це впливало, в тому числі, і на здатність жінки завагітніти, виносити та народити дитину) поступово почала відходити у минуле після Першої світової війни.
Була у мешканок Лодзі і альтернатива – наприклад, зразки німецької моди. Щоправда, німецька мода не знайшла відголосу у серцях заможних панянок – вони не часто купували його.
Пропонували одяг у Лодзі на зламі століть у місцевих магазинах, власниками яких були, переважно, поляки. На них працювали швачки – ними були часто бідні дворянки, які заробляли кошти, аби утримувати свої сім’ї.
На цьому не обмежувалися місця у Лодзі, де в той час можна було придбати одяг. Дозволити собі одяг з магазину могла далеко не кожна панянка, тому шукали альтернативу. Іншими локаціями для купівлі одягу були, наприклад, маленькі крамниці, а також ярмарки, які регулярно проводили у місті. Була у той час поширена також практика “торгувати на виніс”, коли у Старому місці біля крамниць виносили стільці на вулицю та прямо на них розкладали одяг, який пропонували придбати панянкам.
Як одягалися селяни на зламі століть?
Якщо заможні панянки намагалися всіляко стежити за розвитком моди у світі та шукали елегантні та стильні речі, то представниці іншої верстви населення, бідні селянки, не мали змоги проводити час, читаючи модні журнали чи шукаючи французькі рукавички, щоб доповнити свій зовнішній вигляд модним аксесуаром.
Селянки та селяни, які приїжджали працювати на численних фабриках Лодзі, були схильні носити звичний та простий одяг. Переважно, вони носили короткі штани, кострубаті капелюхи та яскраві парасолі. Жінки-селянки намагалися привернути увагу великою кількістю декоративних гребінців, барвистими капелюхами та іншими речами. Такі образи у той час вважалися ознакою проституції та засуджувалися представниками заможних верств населення Лодзі.
Серед святкових елементів одягу у тогочасних селянок воєводства були вовняні шарфи з різнокольоровими вертикальними смугами та білі вишиті сорочки. Повсякденний ж одяг селян як жіночої, так і чоловічої статі, був дуже скромним та простим, його зазвичай виготовляли з набагато гіршої за якістю тканини (це були вироби з льону, кардної, або домотканої тканини). Такий одяг виконував, здебільшого, практичну роль.
У міжвоєнні роки молоді дівчата одягали “міські” речі зі свят, а панянки поважного віку вдягалися так, як за часів своєї молодості. Серед взуття були чоботи зі шнурівками з халявою, вищою щиколоток, та на невисокому каблуці. У наборі прикрас селянок воєводства були брошки та намиста з темного бісеру. Жінки поважного віку мали стандартні на той час зачіски – гладко причісувались та робили проділ посередині, а молоді дівчата робили відповідно до модних тенденцій того часу.
Модні аксесуари та прикраси лодзьких панянок на початку двадцятого століття
Якщо говорити про міщанок, дружин багатих лодзьких промисловців, то вони намагалися стежити не тільки за останніми тенденціями у світі моди, а й за модою на різноманітні аксесуари та прикраси, додаткові елементи образу.
На зламі століть доволі часто образ багатої міщанки доповнювала сумочка. Впродовж тривалого часу це була сумочка, виготовлена зі шкіри крокодила, яка потрапила вперше до Лодзі ще до початку Першої світової війни. Звісно, спершу такі сумочки були доволі рідкісним явищем, бо вони були доволі дороговартісними і їх не виготовляли місцеві кравці. Згодом шкіряні сумки набули широкого поширення у межах Лодзі – це відбулося приблизно у двадцятих роках двадцятого століття.
Згодом сумки урізноманітнили і заможні панянки “полювали” не тільки за шкіряними сумочками з крокодила, а й на сумочки зі зміїної шкіри. Деякий час модною була тенденція дарувати на балах в Лодзі сумочки зі шкіри, яка імітувала зміїну або крокодилячу шкіру. Такі бали регулярно відвідувала міська знать – це був один з ключових елементів світського життя в місті.
Панянки Лодзі пильно стежили за тим, що коїться у світі європейської моди. В цьому допомагали журнали та газети, які розповідали про новини у світі моди. Доволі часто жінки, не маючи змоги їздити зі своїми чоловіками Європою, прохали у них, аби ті привезли стильні аксесуари та бальні сукні з європейських столиць. А на світських зустрічах панянки частенько обговорювали останні новини зі світу моди та хвалилися новими речами, які вдалося знайти.