Лодзька жіноча стежка – фундація, яка створена жінками, які працюють над збереженням пам’яті про жінок, пов’язаних з містом Лодзь. Фундація була заснована феміністками, які працюють в різних сферах: історія, мистецтво, література. На перший погляд може здатися, що історію Лодзі творили чоловіки – фабриканти, промисловці, політики. Однак це не так – в історії Лодзі чільне місце займають і жінки. Це яскраво довели засновниці фундації Лодзька жіноча стежка, які за допомогою різноманітних проєктів показали історію, спадщину та ідентичність Лодзі, яку важко знайти в підручниках, пише lodzanka.eu.
Мета фундації – збереження пам’яті про жінок, які творили історію Лодзі
Часто можна помітити, що в книгах з історії жінкам відведена менш значима роль, аніж чоловікам. Іноді здається, що історію країн, міст творили лише чоловіки. До прикладу, досить небагато відомостей можна віднайти в підручниках історії про Яніну Кончак – одну з організаторок Жіночого голодного маршу в Лодзі у 1981 році. Складається враження, наче вона була в тіні протесаного руху, а не однією з його організаторок.
Це і не лише спонукало феміністок з Лодзі переглянути підходи до вивчення історії міста та показати, що жінки теж займали чільне місце в розбудові та культурному житті міста.
В 2017 році місцеві феміністки об’єдналися в групу під назвою «Жінки з Лодзі». Коли учасниці групи зібрали велику кількість матеріалів про жінок в історії Лодзі, вони вирішили заснувати фундацію «Лодзька жіноча стежка», президенткою якої стала Єва Камінська-Бужалек.
Вона зазначила, що жіночу історію міста можна віднайти буквально на кожній вулиці Лодзі. За її словами, багато уваги, наприклад, акцентується на тому, хто створив заводи та фабрики в промисловому місті Лодзь, однак мало говориться, хто ж працював на цих підприємствах. А працювало чимало жінок. Зокрема, бабуся Єви працювала на текстильному заводі, а поруч з нею ще тисячі таких жінок. Всі вони лишились, наче на узбіччі історії.
Історію Лодзі творили не лише робітниці заводів – це і поетеси, і письменниці, і авангардистки, і опозиціонерки.
Серед них, як зазначила президентка фундації, Катажина Кобро, художниця-авангард, визнана у світі, довгі роки залишалася в колективній пам’яті в тіні свого чоловіка Владислава Стрежемінського. Ірена Тувім – набагато менш відома, ніж її брат – письменниця і перекладачка, якій ми зобов’язані перекладом «Вінні-Пуха», улюбленого багатьма поколіннями. Аліна Шапочніков – одна з найвидатніших польських скульпторок, пройшла через пекло лодзінського гетто. Міхаліна Віслоцька, гінекологиня і сексолог, добре відома старшим поколінням, молодші покоління познайомилися з нею лише після виходу фільму «Мистецтво любити». Багато, хто взагалі не знав, що вона з народився в Лодзі та пов’язаний з Медичним університетом Лодзі.
Метою фундації стало збереження пам’яті про жінок, які пов’язані з містом Лодзь. Учасниці фундації спонукають до роздумів про колективну пам’ять та гендерні стереотипи.
Крім цього Лодзька жіноча стежка від початку створення зайнялася популяризацією творчості сучасних лодзянок – письменниць, поетес, художниць.
Проєкти, які реалізувала фундація
Учасниці Лодзької жіночої стежки виконують свою роботу на добровільних засадах. Феміністки, зазвичай, збираються у когось з учасниць на квартирі для обговорення ідей, завдань та їх реалізації.
Фундація співпрацює з багатьма інституціями, неурядовими організаціями, бібліотеками. Крім цього організація успішно подавала грантові заявки.
За перші роки існування Лодзькій жіночій стежці вдалося реалізувати чимало успішних проєктів. Зокрема, було проведено читання прози Ірени Тувім, організовано серію майстер-класів «Жінки мають силу» з письменницями та поетесами. Крім цього на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook фундація щодня розповідає про історії лодзянок.
Також Лодзька жіноча стежка організовувала щорічне святкування річниці Жіночого голодного маршу, який вважають забутою подією Лодзі. Фундація проводить екскурсії слідами відомих жінок міста, організовує зустрічі, дискусії та мистецькі акції.
Завдяки зусиллям фундаторок і співпраці з місцевою владою у Лодзі з’явилися площі, сквери та вулиці, названі іменами видатних лодзянок: Міхаліни Віслоцької, Ірени Тувім, Аліни Марголіс-Едельман, Анни Ожоговської, Марії Євгенії Ясінської.