Романа Пахуцька – видатна феміністка з Лодзі

Чимало імен людей минулого, які доклали великі зусилля для посилення ролі жінки в суспільстві, боролися за рівні права і рівні можливості, в наш час є забутими. Іноді ми забуваємо про своїх видатних предків, однак без них сучасний світ би міг виглядати зовсім по-іншому, пише сайт lodzanka.eu. 

Однією з таких видатних жінок минулого була Романа Пахуцька. Це знакова особистість в історії Лодзі та Польщі загалом, що була громадською діячкою, активісткою жіночого руху, суфражисткою та просвітителькою. Практично все своє життя ця жінка невпинно працювала, і таки домоглася чималого успіху: не без її старань у 1918 році жінки отримали виборчі права. 

У цьому матеріалі згадуємо про Роману Пахуцьку, її найбільші досягнення та приклад сміливості, відданості власній ідеї й незламним принципам.

Народження майбутньої польської суфражистки

Романа Пахуцька народилася у невеликому місті Колушки Лодзького воєводства у 1886 році. Попри те, що дівчат в ті часи дуже обмежували в освіті, Романі вдалося отримати всі необхідні знання. Турботливі батьки наймали хороших викладачок для дівчинки, тож вже у 1904 році вона мала змогу давати приватні уроки вдома.

Навчалася Романа також на факультеті полоністики у Львівському національному університеті – щоправда, освіту тут так і не завершила. Проте на цьому не зупинилася – слухала лекції в університеті Сорбонна в Парижі. Наступні роки теж пройшли за плідним навчанням – спершу у Варшавському університеті, потім у Ягеллонському університеті в Кракові, де здобула докторський ступінь.

З юного віку Романа виявляла інтерес до соціальної сфери і питань прав жінок. Освіта в галузі соціальних наук стала міцною основою для її подальшої діяльності в громадській сфері.

Активізм та феміністична діяльність

Ще під час навчання Романа Пахуцька почала брати активну участь в громадських заходах, акціях та протестах. Так, у 1905 році вона стала учасницею шкільного страйку польської молоді, розпочату студентами Варшавського технічного університету у відповідь на Петербурзьку криваву неділю. Згодом акція протесту поширилася і в інших польських містах, зокрема й в Лодзі.

Страйкарі вимагали запровадження польської мови в школах, загальний та безплатний доступ до освіти, скасування поліцейського нагляду за молоддю, а також введення жінок до закладів вищої освіти. Результати страйків були доволі серйозними, хоча царська влада чимало вимог проігнорувала.

Також Романа Пахуцька була співробітницею та членкою правління Товариства рівності польських жінок. Провадила активну просвітницьку кампанію, спрямовану на жінок, зокрема публікувала інформацію про університети та інші освітні заклади, де вони мали змогу безперешкодно навчатися. Друкувалася в багатьох журналах, була авторкою та редакторкою, зокрема брошури “Молодіжний Політ” – часопису шкільної комуни учениць молодшої жіночої школи.

Освіті і школам Романа Пахуцька приділяла особливу увагу. Вона була твердо переконана в тому, що саме від якості освіти та її доступності залежить майбутнє країни, тож багато років життя присвятила педагогічній діяльності. Викладала у жіночих молодших школах, гімназіях, робітничих школах. Згодом, у міжвоєнний період, була впродовж кількох років головою Лодзького відділу Товариства директорів середніх і вищих шкіл, що займалося освітніми проблемами в регіоні.

До початку Другої світової війни Романа Пахуцька працювала у Плоцьку на посаді директорки місцевої неповної середньої школи. Там її і застала окупація, яка анітрохи не налякала самовіддану жінку. Романа продовжувала своє діло, попри всі перешкоди, і навіть в небезпечних окупаційних умовах зуміла організувати у Плоцьку таємні класи при цій школі. 

Згодом, ще у воєнні роки, змінила кілька міст, і зрештою опинилася у Варшаві, де й стала свідком славнозвісного великого повстання. Після нього продовжувала педагогічну діяльність, знову ж таки, організовуючи таємні класи.

Після війни Романа дещо змінила звичну галузь діяльності і подалася у політику. Була членкою Польської об’єднаної робітничої партії, заступницею голови виборчої комісії на виборах до Сейму у 1946 році. Була деякий час була членкою правління Жіночої ліги, очолювала Окружну жіночу раду в одному з польських міст. 

За всіма цими справами та відданістю ідеї Романа так і не створила свою сім’ю, не народила дітей. Вона все життя жертвенно працювала, аби змінити свою країну на краще, однак далеко не всі позитивні зміни встигла побачити. Померла видатна активістка та борчиня за жіночі права у 1964 році.

Визнання та спадщина

Романа Пахуцька стала справжнім символом боротьби за права жінок у Лодзі та Польщі загалом. Це яскравий приклад того, як одна людина може впливати на життя цілої громади. Вона своїм життям продемонструвала те, наскільки важливий активізм і соціальна відповідальність, а ще – освіта.

За життя Романа Пахуцька не зібрала багато нагород чи гучного визнання. В архівах знаходимо інформацію лише про те, що її було нагороджено Золотим Хрестом Заслуги.