Історія монастиря сестер бернардинок у Лодзі

Своє життя вони вирішили присвятити Богові та церкві. Вони допомагають хворим та нужденним, працюють в саду та невеликому монастирському господарстві. Їх день – це сплетіння молитви та праці для інших. Мова йде про сестер бернардинок, які живуть в монастирі в Лодзі. Історія монастиря сестер бернардинок у Лодзі розпочалася в другій половині 40-х років XX століття. Біля витоків появи монастиря стояла матінка Францішка Вєжбіцька, пише lodzanka.eu.

Поява монастиря сестер бернардинок у Лодзі

Сестри бернардинки належать до великої родини францисканських орденів. Історія францисканського Ордену сягає початку XIII століття. Його засновником був італійський монах Франциск Ассізький.

У Польщі перші відомості про сестер бернардинок з’являються у 1453 році, коли монах-францисканець Іоанна Капістранський заснував у Кракові перший францисканський монастир, присвячений св. Бернардину Сієнському. З часом монахів почали називати бернардинцями. Під впливом проповідей Іоанна Капістранського багато жінок поповнили ряди черниць.

Перший монастир спільного проживання сестер був заснований у Кракові в 1454 році. Їх життя базувалося на правилі третього світського ордену, затвердженому папою Миколою V.

Історія монастиря сестер бернардинок у Лодзі розпочалася в 1946 році. Біля витоків заснування монастиря стояла матінка Францішка Вєжбицька. У 1946 році вона приїхала в Лодзь на запрошення тодішнього єпископа-ординарія. Разом з нею приїхало ще декілька сестер. Перші роки життя в монастирі в Лодзі були дуже важкими, оскільки на території, що прилягала до костелу, була лише одна одноповерхова будівля, яка служити і будинком для сестер, і кравецькою майстернею, і кухня, і трапезною, і місцем для спільних молитов.

Через кілька місяців після заснування монастиря в Лодзі до обителі почали приходити жінки, які теж хотіли присвятити своє життя молитві до Бога. У 1951 році було вже одинадцять сестер. Щоб вирішити житлові труднощі, сестри придбали в армії казарми, побудовані з готових дерев’яних елементів, які можна було легко переносити та складати.

Однак матінка Францішка все ще думала про будівництво нового монастиря. Цей намір не вдавалося здійснити до 1970 року – лише в цьому році сестри отримали дозвіл на будівництво нового монастирського будинку. Матінка Францішка не дожила до цього моменту, тому будівництвом опікувалася тодішня настоятелька – матінка Кристина Фарйон.

8 грудня 1972 року відбулося офіційне освячення новозбудованого монастиря сестер бернардинок. Через два роки після початку будівництва всі сестри переїхали до нового монастиря. У 1974 році сестри впорядкували територію при монастирі і на місці старих дерев’яних сараїв звели господарську будівлю.

У 1975 році було розпочато ремонт костелу та перебудову його інтер’єру. У 1979 році були перебудовані стіни, склепіння, пресвітерій, галереї та притвор. У 1987 році примас кардинал Юзеф Глепм урочисто перейменував церкву св. Станіслава Костки на костел Матері Божої Милосердя. У 1998 році церква була повністю оновлена зовні. Матінка Кристина хотіла, аби у пресвітерії було встановлено фігуру Христа Розп’ятого, що й відбулося у 1999 році. Церемонія освячення костелу відбулася 24 жовтня 1999 року під керівництвом архієпископа Владислава Зьолека, ординарія Церкви Лодзі.

Про сестер бернардинок

Головна мета сестер бернардинок – це прославляння Бога та допомога церкві у її рятівній місії через молитву та покаяння. Сестри бернардинки наслідують св. Франциска Ассізького та живуть згідно трьома євангельськими порадами: чистота, убогість та послух.

Сестри також допомагають хворим та нужденним, утримують дитячий садок. Також працюють в саду та на невеликому монастирському господарстві.

Їх день – це сплетіння молитви та праці для інших. Він розпочинається о 5-й ранку зі спільної ранкової молитви.

Матінка Францішка Вєжбіцька

Матінка Францішка Вєжбіцька є засновницею та фундаторкою монастиря сестер бернардинок у Лодзі. Народилася вона в місті Винники (Львівська область, Україна). Францішка Вєжбіцька мала неабиякий малярський талант.

Талантом матінки Францішки зацікавився архієпископ Ромуальд Ялбжиковський, завдяки якому у 1928-1929 роках вона отримала можливість навчатися у Віленському університеті, а з 1929 р. у Римі в Академії красних мистецтв. Там вона пробула до 1934 року.

У квітні 1946 року жінка приїхала в Лодзь. Завдяки Францішці Вєжбінській у місті розпочалася історія монастиря сестер бернардинок. Крім цього, у перші роки перебування у Лодзі вона організувала дитячий садок.

Вірність Богові та церкві, відданість людям, особливо бідним, до яких вона виявляла милосердя та любов, зробили Францішку Вєжбінську шанованою не лише серед сестер, але й у суспільстві. Вона хотіла, щоб сестри мали кращі умови життя, щоб після 27 років життя в бараках вони жили в новому монастирі. Однак до відкриття нового монастиря вона не дожила. Матінка Францішка Вєжбінська померла 1 лютого 1970 року, але назавжди залишилась в серцях і пам’яті сестер бернардинок.

.,.,.,.