Лодзь у радянські роки: якою була мода?

Радянські часи для поневолених країн можна охарактеризувати приблизно однаково: дефіцит товарів, вплив комунізму практично на всі сфери життєдіяльності, обмеження свобод та самовираження. Мода також практично не відрізнялася, за винятком лише деяких національних особливостей, притаманних певному регіону, пише сайт lodzanka.eu.

У Лодзі мода 1945-1989 років відображала не тільки соціально-економічні умови, а й культурні трансформації, які відбувалися у суспільстві в ті часи. Доволі бідна мода повоєнних років швидко еволюціонувала, відкривши нові стилі та дизайни.

Спробуємо пригадати разом, яким був одяг мешканців Лодзі в радянські часи.

Практичність та одноманітність у перші роки після війни

У післявоєнні роки простим громадянам було дуже складно одягатися модно та різноманітно. Наші бабусі та дідусі згадують, що асортимент одягу та аксесуарів у радянських крамницях був дуже обмеженим, а можливостей в людей було небагато. Зазвичай пересічні громадяни купували новий одяг не через нові віяння моди чи зміну тенденцій, а просто через зношеність старого.

Сталінські роки можна охарактеризувати одним словом: сірість. Вона відображалася у всьому – архітектурі, повсякденні, загальному настрої людей, одязі та аксесуарах. Мода опинилася в умовах, коли мінливість – те, через що вона така цікава та різноманітна, –  була практично неможливою. На це впливали соціалістичні наративи, що диктували сіру стабільність, неможливість змін, сувору диктатуру системи, для якої бажання виділятися було відхиленням від норми.

Складні післявоєнні умови додавали сірості у повсякдення. Було прийнято одягатися скромно і практично. Якщо ми переглянемо світлини з тих часів, то побачимо однакові крої, стриманість як в одязі, так і в аксесуарах, яких практично не було, за винятком капелюшків чи сумочок. Вони теж не вирізнялися різноманітністю і були переважно однотипними. Це ж стосується і взуття лодзян тих років.

Як вже можна зрозуміти, у сталінські роки основний акцент в моді робився на функціональність. Лодзька текстильна промисловість забезпечувала доступним базовим одягом – тут шили плаття та костюми, хоч і з обмеженим вибором кольорів чи моделей. Водночас місцеве виробництво дотримувалося стандартів соціалістичного устрою і створювало одяг в промисловому стилі, простий і практичний, аби забезпечувати потреби робітничого класу.

Таким чином, у радянській Лодзі сталінських часів гардероб був дуже простим та стриманим. У жінок базове вбрання складалося з класичних костюмів із приталеними жакетами та довгими вузькими спідницями, а ще – ділових суконь без зайвих прикрас. Чоловічий базовий гардероб складався з піджаків із широкими плечима та штанів із манжетами.

Зміни у моді в роки “відлиги”

Період, який історики назвали “відлигою”, ознаменувався певним поліпшенням якості життя радянської людини. Послаблення режиму і більший доступ до можливостей, які дає цей світ, дозволили моді після багаторічного застою продовжувати розвиватися. Одяг почав еволюціонувати, з’явилися нові стилі, які впроваджували елементи західної моди.

Так-так, ми не обмовилися, згадавши про поширення західноєвропейських модних тенденцій на територію окупованих радянським режимом країн. Яскравим доказом цьому може стати журнал “Радянська жінка”, який друкувався на різних мовах, зокрема й польською, і виходив друком у різних куточках союзу. У Польщі його випускали з 1952 по 1989 роки, аж до завершення радянської окупації країни. І, на диво, мешканці Лодзі мали змогу дізнаватися про моду в європейських столицях саме звідси.

Так, наприклад, в одному з випусків журналу “Радянська жінка” у 1957 році можна побачити моделі одягу, створені паризькими дизайнерами. Але варто згадати і про “чорний” ринок, за допомогою якого лодзянки могли отримувати закордонні модні журнали, яких не було на радянських просторах. Такою контрабандою був, наприклад, журнал “Burda Moden”, що виходив у Західній Німеччині. 

Цей журнал вважався дуже дефіцитним, але водночас вкрай бажаним, особливо для тих лодзянок, які вміли шити і хотіли одягатися стильно та гарно. Видання завозили впродовж тривалого часу нелегально, тільки згодом це стало законним лише за дозволу митних органів. Вмілим швачкам не стояло на заваді навіть те, що журнал був повністю німецькою мовою.

Свіжі віяння з-за кордону принесли нові силуети: вузький, прямий, трапецієподібний, розширений донизу і навпаки. Прорив у моді здійснила і легендарна Коко Шанель, завдяки якій до нас прийшли сукні-пальто, костюми-пальто, сукні-костюми тощо.

Рух стиляг і їхній вплив на моду

У період “відлиги” на території окупованих радянським режимом країн з’явилася перша молодіжна субкультура. Це явище було притаманне саме радянським країнам, адже йшлося про інтерпретацію американської моди, коли представники молодіжного руху носили яскравий, компілятивний одяг. Часто це було абсолютним несмаком, але головна мета була не в тому, щоб створити щось вишукане. Головним було дати виклик системі.

Рух стиляг був повністю аполітичним, зацікавленим у західній культурі. Через це його не сприймали консервативні громадяни, а влада зневажала та навіть переслідувала, звинувачуючи в легковажності та порушенні етичних норм.

Одяг стиляг і справді часто виглядав дивно і був більше мішаниною американських аксесуарів, стилів, тенденцій. З часом це змінилося, образи трансформувалися, з’явилося багато елегантних деталей.

Виокремити певні особливості одягу стиляг в окремих регіонах складно, адже всім представникам цього руху були притаманні однакові риси (сміливість – ключова з них) та цілі. Однак саме рух стиляг вплинув на пожвавлення змін у моді та зміни в суспільному сприйнятті одягу і загалом культури.

Джинси як рушійна сила у боротьбі з режимом

Розповідаючи про моду в радянські часи, не можна не згадати про джинси. Така повсякденна для сучасного мешканця Лодзі річ колись була дуже дефіцитною і була навіть символом бунтарства. 

Джинси набули популярності у 70-х роках минулого століття, хоч самі штани такого крою і матеріалу винайшли набагато раніше. У радянських країнах джинси почали з’являтися саме у цей період, що пов’язано з дефіцитом одягу та обмеженим доступом до західних товарів. Хоч вищезгадана “відлига” дала деякі послаблення, а стиляги продовжували свій рух, та все це однаково жорстко контролювала влада.

Наслідки цього контролю можна спостерігати саме у період поширення джинсів. Дефіцит та заборони влади вплинули на те, що у суспільства був гіперболізований запит на них. Тому часто дослідники історії зазначають, що ці штани стали символом протесту проти радянського режиму.

В ті часи автентичні американські джинси були важкодоступними і дорогими. Так сформувався підпільний ринок, “барахолки”, які були і в Лодзі. Так називалися неофіційні ринки, на яких можна було знайти дефіцитні товари. Часто це були підробки, але вони були відносно бюджетними, тож молодь часто шукала собі елементи стилю та краси саме тут.

Джинси стали важливим елементом самовираження для молоді, яка не бажала миритися з численними обмеженнями чинного режиму. Водночас це була крута і стильна річ, яка суттєво розширила можливості для того, щоб формувати чудові образи.