Вишивка в Лодзі: традиції, орнаменти і символіка

Вишивка – традиційне ремесло декорування речей у багатьох культурах, зокрема і в польській. У кожному регіоні були свої особливості, традиції вишивання, що робило вишивку різноманітною, особливою та унікальною, пише сайт lodzanka.eu.

Вишивка в Лодзі має давнє коріння, яке відображає багату культурну спадщину всього регіону. Тут вона стала важливою частиною народних традицій та ідентичності, а ще – елементом текстильної промисловості, яка активно розвивалася в місті і якою прославилася Лодзь.

Спробуємо разом розібратися, якою була традиційна вишивка в Лодзі та що на неї впливало.

Стилі, народні та національні мотиви

Лодзький стиль вишивки формувався під впливом інших регіонів, місцевих ремесел та традицій. Техніки були дуже різноманітними – вишивка виконувалася різними техніками, починаючи від гладкої і завершуючи звичною хрестоподібною, через що вмілі тутешні майстрині могли створювати навіть найскладніші орнаменти.

Вишивці Лодзі були притаманні рослинні та геометричні орнаменти, які мали символічне значення. Рослинні елементи символізували природну красу та родючість землі. Квіти та листя дерев несли у собі символи роду, гармонію, духовне збагачення, розвиток та любов.

Геометричні елементи були одними з перших у вишивці Лодзі та регіону. Це були такі символи як ромб, квадрат, коло. Часто вони символізували бажання довголіття, добробуту та благополуччя. Деякі майстрині закладали у них зооморфні мотиви, що у поєднанні з іншими елементами створювали неповторний дизайн.

Для вишивки лодзькі майстрині використовували у минулому виключно натуральні матеріали. Льон і бавовна були необхідними базовими складниками майбутньої вишивки. Використовували і барвники – теж натуральні, якими малювали нитки, щоб додати своїм роботам різних кольорів. Барвниками були найрізноманітніші природні матеріали – коріння, листя, кора дерев, плоди та квіти.

Ловицькі візерунки

На особливу увагу заслуговує ловицька вишивка. Костюми цього регіону вважаються одними з тих, що презентують Польщу на міжнародній арені разом з краківськими. 

Все починалося з того, що на рубежі 1820-1830-х років тут шили звичайні костюми, які місцеві майстрині вирішили урізноманітнити та збагатити їх за допомогою вишивки. І їм це вдалося – дуже швидко костюми з ловицькою вишивкою стали популярними, хоч і придбати повний стрій було доволі дорого. Про це свідчить те, що ловицькі костюми часто передавали нареченим як частину приданого.

У ловицькій вишивці переважає техніка хрестика, домінують у ній квіткові мотиви. Та оздоблювали місцеві майстрині одяг також гладдю. Традиційна вишивка гладдю для цього регіону втілювалася у квіткові композиції (букети) на чорному оксамиті. Самі квіти на такій вишивці завжди різнокольорові, що робить вигляд букетів надзвичайно природним і гармонійним.

Перша половина 19 століття принесла також у ловицькі традиції бісер. З того часу майстрині активно займаються декоративною вишивкою бісером, яким виконують квіткові мотиви. Найчастіше таке оздоблення отримував одяг зі щільних вовняних тканин та оксамиту. Доповнюють його ловицькі майстрині блискітками, стразами та намистинами.

Ловицькі костюми також прикрашають вишивкою “Рішельє” (також відома як венеційська вишивка). Вона рівномірно наноситься на тканину і належить до груп ажурних технік, виконується білими нитками та втілюється у в’язаних ажурних композиціях. За допомогою цієї техніки прикрашали манжети, жабо, хустки, комірці та навіть елементи побуту. Техніка “Рішельє” була винайдена не у Ловичі і значно давніше, у добу Відродження, і колись славилася тим, що прикрашала костюми європейської знаті. А ловицькі костюми нагадують про елегантні та вишукані манери тих часів, підкреслюючи естетичні смаки і майстринь, і самих власників цього одягу.

Вишивка і промисловість у Лодзі

У 19 столітті, коли Лодзь стала важливим центром польської промисловості, вишивку почали використовувати не тільки для прикрашання одягу та рушників, а й для інших побутових речей. В той час вишитий одяг набув масових масштабів – виникнення численних текстильних фабрик в Лодзі не тільки збільшило асортимент, а й попит серед населення, яке прагнуло урізноманітнити гардероб.

В той же час вишивка була не тільки елементом народного мистецтва, а й стала прибутковим товаром для продажу. Фабричне виробництво додавало різноманіття, розширювало межі використання вишитого одягу. І навіть попри те, що машинна вишивка прискорює процес створення одягу, вишиті вручну орнаменти продовжують цінуватися.

У наші дні вишивка залишається частиною культурної спадщини Лодзі. Місцеві майстри та майстрині продовжують розвивати давні традиції. Часто в місті організовують виставки та фестивалі, присвячені народному мистецтву, що проводить Асоціація народних майстрів та інші спільноти. Також тут плекають нові покоління митців цієї справи – діють курси та майстер-класи з вишивки, що популяризують старі традиції серед молоді.