Косметика існувала у всякі часи, одначе у різному вигляді. Так, колись засоби догляду за собою були натуральними, виготовлялися з природних та підручних матеріалів. Коли з’явилася галузь фармацевтики і запрацювали перші аптеки, деяку косметику можна було придбати саме тут. Однак з розвитком технологій та промисловості з’явилися перші косметичні фабрики та виробництва, а за ними і спеціалізовані крамниці з такими засобами, пише сайт lodzanka.eu.
У Лодзі косметичну історію творила фабрика “Hugo Guttel”. Про неї полякам добре відомо і в наші дні, але під назвою “POLLENA-EWA”. Це одне з найстаріших в місті косметичних виробництв, яке діє й досі.
Про історію цієї фабрики, її продукцію та розвиток читайте у матеріалі нижче.
Фабрика, де варили мило і створювали одеколони
Завод “Hugo Guttel” бере свій початок з 1919 року, коли двоє амбітних підприємців, Х’юго Геттель та Юзеф Вуйтович вирішили викупити старе приміщення фабрики, що збанкрутувала. Це була стара прядильна фабрика, яка не пережила Першої світової війни. Геттель та Вуйтович хотіли дати їй нове дихання та заснувати тут своє виробництво, але не тканинне, а косметичне.
Уявлення про косметологічні засоби в ті часи значно відрізнялося від сучасних, а асортимент був дуже обмеженим. Фабрика Геттеля та Вуйтовича виготовляла на початку лише туалетне мило та одеколони.
Фабрика у міжвоєнні роки активно розвивалася. Її рекламні афіші можна було побачити у місцевих газетах, а згодом про бренд дізналися і в інших куточках Польщі. Цьому сприяла поява знаменитого аромату під назвою “Prastara”, який тут почали випускати у 1930-х роках. Він був дуже популярним і впізнаваним, однак зараз його вже не знайти.
У перші десятиліття існування фабрика неодноразово змінювала свою назву, роблячи акцент в ній на основній своїй продукції. Однак незмінно працювала на одному місці, в центрі Лодзі. Цей же період був часом активного розквіту – фабрика до кінця 1940-х років вважалася одним з найбільших виробників косметики в Польщі.
Косметичне виробництво під час Другої світової війни
Ще до початку Другої світової війни суттєво збільшився асортимент продукції. Відколи почали випускати вищезгаданий аромат, тут також виготовляли іншу парфумерію. Вона була дуже популярною. Один за одним з’являлася нова парфумерія, яку активно продавали.
У 1939 році, ще до початку війни, компанія встигла випустити 17 найменувань туалетного мила, що свідчить про активний розвиток та збільшення асортименту. Ще перед цим в асортименті косметичної продукції з’явилася пудра, шампуні та лаки для нігтів.
З початком Другої світової війни фабрика не припиняла свою роботу. На диво, архівні дані містять інформацію про те, що завод навпаки працював на повну силу. В роки окупації навіть спостерігалося збільшення виробництва, але тільки базових гігієнічних речей – мила та прального порошку.
Фабрика після війни і до сучасності
Як би це дивно не було, але після завершення Другої світової війни і з приходом радянського режиму до Лодзі фабрика Геттеля та Вуйтовича пережила скрутніші часи. Великою проблемою був дефіцит ресурсів, а ще – логістичні проблеми, через що відбувалися постійні перебої у доставленні сировини. Це впливало на обсяги виготовлення продукції і на її якість, що помітно впала в цей час.
Варто згадати і той факт, що після війни, у 1946 році, фабрика стала державною власністю.
В цей час підприємство було переведене на масове виробництво – типове для радянського періоду явище. Ідея зі створенням нішевих, нових парфумів відійшла у минуле. Радянська влада робила акцент саме на масовому виробництві стандартних, базових товарів. Таким було мило, порошки, шампуні, типові одеколони, лаки для нігтів, порошки для зубів.
Та все ж таки, незважаючи на обмеження виробництва, були у цей час і новинки. Найбільшої уваги заслуговують рідкі шампуні на основі натуральних екстрактів трав. Для сучасних споживачів це типовий шампунь, однак в ті роки це було справжнім проривом. І саме лодзька фабрика стала інноваторкою в цьому плані – це було перше підприємство в Польщі, що почало виготовлення таких шампунів.
Час минав, відбулися глобальні геополітичні зміни, і в 1990-х роках фабрику Геттеля та Вуйтовича приватизували. На той час тут вже не виготовляли брускове мило, а почали рідке. Також в асортименті продукції з’явилися креми, молочко, тоніки та рідини для ванн.
За спогадами колишніх працівників фабрики, навіть у ті буремні часи перебудови компанія дотримувалася високих стандартів якості та контролю продукції. Так, у коробковому відділенні, де відбувалося пакування продукції, двічі-тричі на день перевіряли чистоту рук фасувальників. Що вже й казати про те, наскільки стерильними були умови в приміщенні, де продукція потрапляла у флакони та тюбики.
Компанія продовжує працювати та підтримувати своє добре ім’я. Сучасне керівництво фабрики вважає, що найбільшою їхньою цінністю є відомі бренди з багаторічними традиціями та постійними відданими клієнтами.