Анна Баторі розпочала свою кар’єру дизайнера наприкінці 1970-х років. Лодзянка пригадувала, що в той час на вулицях Лодзі часто можна було зустріти жінок в однаковому одязі, домінували сіро-коричневі кольори, мало хто виділявся з натовпу яскравим образом. На цьому доволі сірому тлі впадали в око люди, котрі вдягалися інакше, вони часто шили одяг власноруч. В таких умовах пані Анна почала працювати дизайнером. Крамниця одягу Анни Баторі розташувалася в універмазі «Ювентус» – відомому в часи Польської Народної Республіки, пише lodzanka.eu.
Анна Баторі про те, що носила Лодзь у 80-ті
Анна Баторі – польська дизайнерка одягу, чиї колекції були особливо відомі жителькам Лодзі у 80-ті роки XX століття. Баторі була випускницею Академії образотворчих мистецтв в Лодзі, навчалася на факультеті дизайну. Своїми колекціями вона увірвалася в модне життя Лодзі 80-х років XX століття.
Що ж тоді одягали жительки Лодзі? Як пригадувала сама Анна, наприкінці 1970-х років, коли вона лише починала свою кар’єру, на вулицях міста домінували сіро-коричневі кольори. Лодзь часів Польської Народної Республіки продовжувала залишатися містом промисловості, фабрик та заводів. На яких, зокрема, працювало чимало жінок.
За словами Анни Баторі, на вулицях тодішньої Лодзі частенько можна було зустріти втомлених жінок, з недоглянутою зачіскою та без манікюру. Натомість, вони могли наносити на повіки яскраві тіні, а також яскраво нарум’янювати щоки. Одягали переважно костюми, які складалися з піджака та брюк або спідниці.
Дизайнерка розповідала, що ще однією особливістю тих часів було однакове взуття. Анна Баторі пригадувала свою поїздку до Афін у 80-ті роки. Жінці зустрілася екскурсійна група. За її словами, з автобуса вийшло декілька дівчат і у всіх них були однакові босоніжки. Такі самі босоніжки носила також і Анна.
«Я одразу зрозуміла, що вони полячки», – говорила дизайнерка.
Лодзянка додавала, що за кордоном могла впізнати полячку за зовнішнім виглядом.
Тож, на фоні однакових речей та взуття помітно виокремлювалися дівчата та жінки, які вдягалися інакше. Часто вони власноруч шили для себе одяг. Вони носили кольорові сукні та спідниці, бувало, що навіть розмальовували взуття та колготки. Це виглядало яскраво та сміливо.
Ті, хто мали змогу купити одяг за кордоном – купували за кордоном. Або ж просили родичів чи друзів, які жили в інших країнах, придбати та привезти їм стильний одяг. Заможні лодзянки також «полювали» за колекціями одягу відомої польської модельєрки Барбари Гофф.
Анна Баторі про свої колекції та моду
Анну Баторі часто порівнювали з Барбарою Гофф й іноді називали лодзькою Барбарою Гофф. Лодзянка дуже цінувала талант цієї дизайнерки та вважала згадане порівняння дещо перебільшеним.
Анна з дитинства надавала великого значення одягу, мала виточений та відмінний смак. Напевно, це вона успадкувала від своїх мами та тітки. Її тітка була швачкою, тож маленька Аня з дитинства мала в гардеробі речі, які виокремлювали її серед інших. Будучи в підлітковому віці, Анна вела щоденник в якому малювала ескізи одягу.
Власну модну крамницю Анна Баторі відкрила в універмазі «Ювентус», який був доволі відомими в часи Польської Народної Республіки. Матеріали та аксесуари дизайнерка шукала по всій Польщі. Дизайнерка розповідала, що з пошуком якісних матеріалів в той час проблем не було.
Одяг шили кооперативи та швейні школи, оскільки «Ювентус» не мав власної швейної майстерні.
Дівчата, а особливо школярки та студентки з нетерпінням чекали на колекції одягу Анни Баторі. Особливою популярністю користувався одяг, який можна було одягнути на випускний: сукні, спідниці, блузи.
Також лодзянок приваблювали колекції спідньої та нічної білизни. Одяг від дизайнерки з Лодзі Анни Баторі знали й інші польські міста: Варшава, Гданськ, Вроцлав, Гдиня, Сопот та інші.
Наприкінці 1980-х років Баторі припинила співпрацю з універмагом «Ювентус». Вона відкрила власний магазин на Алеї Тадеуша Костюшка.
З роками Анна Баторі перейшла на створення одягу лише під індивідуальні замовлення та закрила свою модну крамницю. Жінка також зайнялася живописом, любила писати портрети людей та домашніх улюбленців.
Дизайнерка завжди радила жінкам, що не варто сліпо бігти за модою. Вона рекомендувала кожній знайти свій власний стиль та підбирати одяг, відповідно до типу фігури, віку та події.