Вона не була всесвітньо відомою, але про неї чимало говорила лодзька преса. Адже ця жінка вміла дивувати яскравими та чудернацькими образами. Мова йде про жительку Лодзі Мегі Холі – візажистку, художницю, людину, яка вміла влаштовувати справжні перформанси. Мегі з дитинства захоплювали різноманітні тканини, одяг, прикраси, перуки, косметика, головні убори тощо. Їй з усім хотілося експериментувати. Тож, обрала для себе фах гримера, поєднуючи його зі створенням незвичних костюмів. Потроху її захоплення переросло у дещо більше, пише lodzanka.eu.
За фахом театральна гримерка
Відчуття прекрасного передалося лодзянці Мегі Холі від її мами та бабусі, хоч в родині жінки, як пригадувала вона сама, ніхто не займався мистецтвом. Тож, схоже, що це надолужила сама Мегі. Жительку Лодзі з дитинства цікавило різноманіття кольорів, форм, фактур, звуків. А також все, що пов’язано з бодіартом – мистецтвом прикрашати людське тіло.
Дитячі захоплення Мегі спочатку переросли в пристрасть малювання на папері, а згодом «полотном» для лодзянки стали людське обличчя і тіло. Адже за фахом Мегі Холі – театральна гримерка. І так, вона знала про візаж абсолютно все.
Як розповідала Холі, це надзвичайно багатогранна професія і одного лише вміння володіти пензликами для макіяжу недостатньо. За словами лодзянки, для того, аби робити якісний макіяж або грим необхідно мати розвинену уяву, відчуття прекрасного, художні навички, бажання експериментувати. Окрім цього потрібні знання про властивості косметичних компонентів. Не зайвими також будуть знання з історії мистецтва, одягу та зачісок, додавала Мегі Холі.
Холі ділилася, що найскладніше робити макіяж та грим, які будуть стійкими до високих температур. Вологість повітря також впливає на стійкість макіяжу, зазначала гримерка. Тому для професійного візажиста важливо зробити так, аби макіяж виглядав гарно незалежно від ситуації, емоцій людини, погодних умов тощо.
Мегі Холі також зазначала, що одним із найскладніших видів макіяжу є реалістичний макіяж, який має створювати враження наче його немає. Такий вид макіяжу приховує недоліки обличчя та надає шкірі свіжого вигляду.
Креативні костюми, які дивують
Не лише бодіарт цікавив Мегі Холі в дитинстві. Юну лодзянку завжди захоплювали різноманітні тканини, одяг, аксесуари, перуки, взуття, головні убори тощо. Маленька Мегі обожнювала брати участь в балах у дитячому садку та в шкільному театрі. Адже тут не було обмежень для фантазії. Дівчина вигадувала різноманітні костюми зі свого одягу та того, який знаходила в гардеробі батьків. В хід йшов також всілякий декор, який траплявся Мегі в її квартирі.
Будучи в дорослому віці, Мегі повернулася до свого дитячого захоплення – створення костюмів. Лодзянка розповідала, що повернутися до улюбленої справи дитинства її змусила хронічна хвороба. Жінка страждала від постійного болю і лише повернення до дитячої мрії ставало для неї справжніми ліками.
Так жителька Лодзі почала створювати креативні та іноді доволі незвичні костюмовані образи. В інтерв’ю місцевим ЗМІ Мегі Холі розповідала, що професію кравця вона не освоювала – шила інтуїтивно. Якщо працювати доводилося зі складними матеріалами, тоді наймала кравця. Могла звернутися за допомогою до своїх друзів та мами. В своїх образах Холі часто давала друге життя старим речам, тканинам та прикрасам.
В оригінальних образах перформерку можна було побачити на вулицях Лодзі під час фестивалів та святкових заходів. Зокрема, під час щорічного «Великого Оркестру Святкової Допомоги» – це благодійна акція, метою якої є збір коштів на придбання обладнання для лікарень.
Мегі Холі з’являлася в образах Весни, Різдвяної Ялинки, Пані Лодзь та навіть в образі Юзефа Пілсудського. Надзвичайно цікавим був костюм Пані Лодзь (на фото), який, за словами, лодзянки з’явився з ненависті та водночас любові до рідного міста. З ненависті – бо в дитинстві, як розповідала Холі, вона часто розчаровувалась в рідному місті, з любові – бо попри все вона любила рідну Лодзь.
Костюм Пані Лодзь був виконаний в кольорах прапора Лодзі, на ньому також був зображений герб цього міста.
Яскраві перформенси Мегі Холі не могли залишитися поза увагою лодзької преси. Про Холі писали, про неї говорили. Сама ж лодзянка розповідала, що просто здійснювала свої мрії, дарувала позитивну енергію оточуючим та надихала їх. Ця місія робила її надзвичайно щасливою.