Еволюція спідньої білизни в Лодзі. Цікаве зі сторінок історії моди

Якщо зараз про спідню білизну ми можемо говорити відверто і не соромитися таких буденних речей, то ще зовсім донедавна все виглядало зовсім по-іншому. Дуже тривалий час спідня білизна була табуйованою темою для обговорення, що вже й казати про те, що показувати її привселюдно теж вважалося дурним тоном. Проте світ не стоїть на місці і згодом білизна потрапила на модні покази, подіуми та міжнародні ярмарки, а сучасні виробники демонструють те, що вона може бути вишуканою, барвистою та різноманітною, пише сайт lodzanka.eu.

Спідня білизна з роками переживала чимало трансформацій. Відійшло у минуле безліч речей, а дещо видозмінилося чи трансформувалося у щось особливе. 

Зануримося разом у світ моди спідньої білизни у цій статті.

Коли всі почали носити білизну в Лодзі?

Якщо вам здавалося, що звична спідня білизна виникла дуже давно, то поспішаємо вас розчарувати. Вважається, що перші прототипи сучасного інтимного одягу з’явилися ще в середньовіччі, а трусики першими почали одягати куртизанки. Хоча прикривати інтимні частини тіла почали стародавні єгиптяни, однак це радше були цупкі частини тканини, перев’язані довкола статевих органів.

Нижня спідня білизна в сучасному вигляді стала частиною повсякденного побуту лодзян лише кілька десятків років тому. Жіноча спідня білизна з’явилася в першій половині 19 століття, що було задовго до появи такого одягу в чоловічому гардеробі. Головним завданням новостворених елементів одягу було покриття найінтимніших частин людського тіла.

А що ж носили в Лодзі до цього, спитаєте ви? Про це розказуємо далі.

Спідня білизна в Лодзі у 17 столітті

Повернімося назад у минуле, а саме – у 17 століття. В цей період з’являються панталони – елемент жіночої спідньої білизни, одяг типу колгот довжиною від пояса аж до колін. Назва цього елемента гардеробу родом з Італії, де схожий одяг носив персонаж театральної студії.

Наприкінці 18 століття панталони еволюціонували. Вони стали довшими і їх почали носити на бретелях (підтяжках), що дуже швидко стали неодмінною складовою одягу типового європейця тих часів.

Панталони носили переважно для додаткового нагрівання середньої частини тіла. В ті часи це було дуже важливим особливо для жінок, адже способів потурбуватися про здоров’я інтимних частин тіла було дуже мало. А панталони виготовляли з доволі цупкої тканини, яка дозволяла зберігати тепло, що сприяло збереженню тендітного жіночого здоров’я і попередженню багатьох захворювань.

Поява корсетів наприкінці середньовіччя

Корсети здавна вважалися елементами переважно жіночого гардеробу. Вони з’явилися у період середньовіччя і використовувалися ними з метою корекції фігури відповідно до віянь моди. Та мода змінювалася постійно, відповідно змінювалися і функції цього елемента гардеробу.

За допомогою корсетів у Лодзі колись зменшували талію, підтримували стрункість постави, підтримували (або приховували) груди. У корсет вставляли спеціальні дерев’яні або металеві бруски, а каркаси виготовляли у різні часи зі шкіри, дерева, металу чи китового вуса. 

Згодом корсети еволюціонували, їх робили простішими та м’якшими, щоб не настільки обтяжувати жінок. Та все рівно вони були дуже обтяжливими – туго стягували груди, живіт та талію, через що у жінок часто виникали проблеми зі здоров’ям. Це й не дивно, адже подекуди вага одного корсета могла сягати десяти кілограмів.

Лікарі, знахарі, народні цілителі та всі ті, хто були причетними до сфери охорони здоров’я у різні часи, завжди ставилися з обережністю до корсетів, не схвалювали їх носіння, але моди заборонити, звісно, не могли. Тож навіть коли у жінки вже були проблеми зі здоров’ям, вона могла одягнути корсет у погоні за мінливими ідеями модних тенденцій. На щастя, з часом кількість трагічних випадків, спровокованих цим небезпечним елементом одягу, змусила відмовитися від таких жорстких підходів у регулюванні постави.

20 століття і бюстгальтери в лодзькій моді

20 століття ознаменувалося появою бюстгальтерів в моді. Щоправда, винайшли їх раніше, у 19 столітті, коли перший такий виріб запатентували в Англії. 

Масове виробництво бюстгальтерів розпочалося не в Європі, а в США, звідки їх масово почали відправляти у різні куточки планети. А от вже в наступному столітті цей елемент спідньої білизни став неодмінним у гардеробі кожної лодзянки.

Перші бюстгальтери були не дуже зручними. Тоді акцентувалося виключно на функції підтримки грудей, тож на комфорт і відсутність навантаження в ті часи не зважали. У складі були металеві елементи та щіпко натягнутий шовк, що часто сковувало рухи, створювало дискомфорт і буквально могло травмувати.

Після Першої світової війни в лодзькій моді з’явився кращий варіант для підтримки грудей. Це були бандажні бюстгальтери, зручні, прості і максимально практичні. Вони користувалися великим попитом, особливо серед тих, хто працював у місцевих заводах та фабриках. Та й великого вибору не було, тож моделі були практично однаковими. На красу таких бюстгальтерів також не зважали – головним було, аби вони виконували свою роль.

Спідня білизна в Лодзі у радянські часи

У післявоєнні роки асортимент білизни як для жінок, так і для чоловіків в Лодзі був доволі великим. Місто з налагодженою текстильною промисловістю давало змогу купувати нічні сорочки, кальсони, трусики, бюстгальтери та навіть купальники. Щоправда, говорити про різноманітність кольорів, дизайнів та крою в ті часи не варто – її буквально не було. 

Ще з минулих часів жінки одягали традиційні натільні сорочки, які виготовлялися з натуральних тканин – льону та бавовни. Вони були простого крою і сягали довжиною нижче колін, що відповідало моді тих часів.

Чоловіки у ті часи носили у ролі спідньої білизни кальсони та спідні сорочки, основним завданням яких було забезпечувати комфорт та тепло.

Загалом, білизна у радянські часи була доступною і базовою в гардеробі. Шили такий одяг виключно з огляду на функціональність та практичність – всі спідні речі мали підтримувати груди, закривати статеві органи та зберігати тепло. Також охарактеризувати білизну тих часів можна словом простота, адже її зовсім не оздоблювали, не урізноманітнювали крій чи дизайн. І хоч десь далеко, за океаном, білизна вже була барвистою та різноманітною, та в поневолених радянським режимом країнах все було дуже обмеженим. 

Революція в купальниках

Купальники – дуже старий винахід людства, у різні часи вони виглядали по-різному. Ще на початку минулого століття це був доволі обтяжливий елемент жіночої спідньої білизни, однак потім все стрімко змінилося. Особливої різноманітності вони набули вже ближче до сучасності, коли відбулася революція у світі моди, стилю та посилення ролі жінки у суспільстві.

Коко Шанель здійснила модну революцію і вплинула на формування нової пляжної культури. У період з 1960-х до 1990-х років, коли на модну арену вийшла знаменита Бріджит Бардо, купальник назавжди став неодмінною частиною жіночої сексуальності. 

З 1990-х і до наших днів в моді атлетичні жіночі форми і тренд на прийняття свого тіла. Ідея підготовки тіла до пляжів відійшла у минуле, а натомість прийшло бажання пишатися природною красою своїх форм.